Сам термін прийшов до нас з мови гінді і пишеться так: मेहंदी. Латиницею найчастіше зустрічається — mehndi. Є помилкова думка, що звук "h" не читається — вимовляється "менді". Однак насправді "h" в слові mehndi звучить як український звук "г" — "мегнді". Це виразно чутно, наприклад, в цій пісні:
Також латиницею іноді пишуть mehendi і навіть mehandi. Тому й у нас звучання може бути різним — менді, мехенді, механді... Однак найчастіше зустрічаються варіанти: "мЕнді" або "мехЕнді". Вони однаково прижилися, хоча з фонетичної точки зору обидва варіанти не збігаються зі звучанням мовою гінді.
Мехенді — слово багатозначне. У першу чергу це мистецтво розпису по тілу хною. Крім цього, так називають ще сам процес нанесення візерунка на тіло.

По-друге, менді чи мехенді — так називають і результат роботи, тобто сам малюнок-розпис.
І, нарешті, по-третє, фарба, за допомогою якої візерунок наноситься на тіло — спеціальна паста на основі хни — це теж мехенди. В Індії саму хну часто теж називають мехенді.

Однак, щоб не вносити плутанини і зайвої тавтології, будемо називати цю фарбу-пасту спрощено, як це прийнято у нас більшістю — «хна для мехенді».
Хна для мехенді виробляється з лавсонії. Точна назва рослини — Лавсонія неколюча. Це чагарник висотою 2-3 м. У дикій природі він може досягати і 4-6 м. Він невибагливий і у великій кількості росте в жарких країнах. З його листя і виробляють хну.
Окрім як натуральний барвник, хна широко застосовується в медицині: для обробки ран і швів, при абсцесах і запаленні шкіри, при стоматиті і випаданні волосся і навіть для лікування хвороб кісток. Ось чому хна — це абсолютно не шкідливий, а навіть корисний барвник!
Для менді збирають тільки верхні листочки чагарнику (найкращі). З них виходить хна дуже дрібного помелу. Звичайна хна для фарбування волосся більш крупного помелу і не підходить для мехенді. А от навпаки — можна спробувати!
Якщо вам набрид трудомісткий процес змивання хни з волосся після фарбування — купіть хну дрібного помелу (як для мехенді). Буде трохи дорожче, але вона краще фарбує, легше змивається і довше тримається! Тільки для фарбування волосся краще брати хну не в конусах, а у вигляді порошку.
Фарба для мехенді — це не 100% хна, навіть якщо вона натурального коричнево-рудуватого відтінку. До її складу ще обов'язково входять лимонний сік або лимонна кислота, а також зазвичай цукор.
Крім цього до складу можуть входити прянощі, ефірні олії, соняшникова олія, чай (чифір) або кава (розчинна або мелена), а також інші барвники - як натуральні, так і хімічні.
Пам'ятайте, що тільки хна натурального кольору повністю безпечна, оскільки виробникам немає сенсу додавати в неї ще будь-який хімічний барвник.
Однак, щоб домогтися інших відтінків, в неї додають барвники, які можуть не сподобатися вашій шкірі. Є способи змінювати відтінки хни за допомогою натуральних фарбувальних елементів — червоного вина, чорного чаю, ромашки тощо. Але це тема вже іншої статті...
Якщо паста для мехенді містить у собі хімічні барвники, то вони можуть викликати алергію і навіть опік шкіри. У першу чергу це стосується чорної хни, в яку додають урзол (поліфенілендіамін). Він і дає чорний колір хні, але якщо його норма перевищена, то це може викликати алергію і навіть серйозний опік.
Особливо небезпечно, якщо вам пропонують розпис чорним мехенди де-небудь на пляжі. Там часто її розводять, не додержуючись пропорцій. У такому випадку навіть нормальна фарба може дати алергію. Так що «хна на пляжі» — це навіть небезпечніше, ніж біляш невідомого походження. Відомі випадки, коли шрами від таких експериментів залишалися на довгі роки.
1. Фарба для нанесення мехенді повинна бути перевіреної якості.
2. Робіть пробу на алергію, навіть якщо ви не алергік.
3. Ніколи не погоджуйтеся на "випадкове" нанесення мехенді — звертайтеся тільки до майстрів, які зарекомендували себе, а краще — вчіться цьому мистецтву самі! Це не так складно :)